ІСТОРІЯ НАШОЇ ШКОЛИ.
Наша школа розташована у приміщенні колишнього панського маєтку. Історія даного маєтку , як твердять архівні дані, тісно переплітається з великими особистостями Речі Посполитої та Російської імперії. Будівництво приміщення датується початком XVII століття. Належало дане село , як і багато інших, графу Станіславу Потоцькому. Проектував даний маєток невідомий польський архітектор на прохання графа. Маєток переходив з рук у руки великих землевласників, що володіли землями нашого села.
У 1862 році в селі було відкрито двокомплектну церковно-приходську школу, яку відвідували 30 дітей заможних жителів села.
В 1884році за рахунок місцевої землевласниці Міссорі Тарріані побудовано нове приміщення для навчання грамоти. На будівництво приміщення було виділено 500 рублів з казни поміщиці. Окрім цього вона зобов’язалась щорічно давати на утримання школи по 300 рублів . У 1909 році створено комплект з трьох класів. Дітей навчали двоє учителів . Одна з них - Лазерова Олександра Федорівна. На початку 1913 року в селі відкрито двокласне училище. У 1918році в Носківцях відкрито трудову школу з 4-річним терміном навчання. 1924 рік знаменував відкриття в селі першої в тогочасному Станіславчинському районі семирічної трудової школи. У 1935 році Носківецька семирічна школа реорганізована в середню школу з десятирічним терміном навчання .
У роки фашистської окупації Бондар Степан Опанасовий, який був завідувачем школи, ризикуючи своїм життям , заховав і зберіг на горищі маєтку всю довоєнну документацію , шкільні меблі, обладнання фізичного кабінету та значну частину бібліотеки. Працюючи у підпіллі , учителі та учні школи готувати та відправляли на фронт посилки для солдат. Перед Новим 1945 роком на фронт було відправлено понад 50 посилок.
У 1947-1948 рр. приміщення школи реорганізоване на дитячий будинок.
У 1954 році школа відновила своє існування, як середня. Школу відвідували діти з 15 навколишніх сіл району У 1954 році відбувся перший випуск повоєнних років. Впродовж 1960-70-х років школа була неодноразовою учасницею Всесоюзних виставок сільського господарства. Підтримувався тісний зв’язок з випускниками школи, які безпосередньо брали участь у її житті.
Було у школі й своє господарство. Діти розводили кролів, вирощували шовкопрядів.
За роки свого існування з стін нашої школи у широкий світ життя випущено більше 6 000 випускників.